29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва тривав бій годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми національно-свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. 
В бібліотеці відбулася викладка літератури та історична година «Крути – символ героїзму і відданості нашого юнацтва і символ національної трагедії»
***
МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ... 
Мені наснилось, що вони зустрілись 
Убитий в Крутах й вірменин Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. " 
"Ти знаєш і мене за неї вбили, 
Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви нам жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?" 
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 
Тоді не знав, що Бог уже розлуку 
Навіки на землі нам присудив. 
Під Крутами стояли ми стіною. 
В очах не страх, а злість до ворогів. 
Большевики готовились до бою, 
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди. 
Я вірменин, а теж Вкраїни - син. 
Не мав у серці й крапельки облуди, 
За те й убив мене проклятий поганин." ... 
Мені наснилось, що вони зустрілись. 
Убитий в Крутах й бородач Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Оксана Максимишин-Корабель
29 січня 2014 року